На Вокзал

На вокзалі у природи зорі сходять і виходять,
Зустрічати й проводжати без любові не приходять.
А суниці на пероні пахнуть літом і дощами,
Мама - тістом, діти - щастям і безсонними ночами.

Вартовий в нічному небі вічним оком наглядає,
Розклад руху на вокзалі він зірками сповіщає.
В тім природа родить вроду, врода нам дарує радість,
І в суглобах на погоду осінь нам приносить старість.

На вокзалі у природи сонце сходить і заходить,
Зустрічати й проводжати менше друзів все приходить.
І суниці на долонях пахнуть небом і дощами,
Свято - тістом, осінь - в небі журавлиними ключами.

Похожие новости.

Город в лучах белым куполом, Нового дня пелена. Все свои сны перепутала, Лишь одна в стекле, одна Небо переменчиво, мне бы далеко, Скоро незамеченный помашу тебе рукой припев: В небе над городом в облаке тая В небе над городом мой

Я блукав в пошуках снів Я шукав в темряві слід Жодної не зустрів, щоб назвати своєю Відчай був друг мені Стільки цих самотніх літ, Доки між вечорів не зустрів я тебе Ніби той промінь світла Ти ввійшла

Крижинки, як хмари - бачиш їх - з неба падають шмарами білими під ноги - То зима хвора! То дідо, п’яний, Мороз поніс торбу лісом - зачепився, впав, побився - Сракопад! То задрипана стоїть

Тысячи минут, миллион секунд пути Под стук колёс, Сколько было дней, сколько же ночей и слёз Под шум колёс. Взлетай, только для меня оставь свой след, Взлетай, тоже в небо я куплю билет. Поняла, измучилась, добилась, Стыдно

сон странный сон я вижу отражение