На Вокзал

На вокзалі у природи зорі сходять і виходять,
Зустрічати й проводжати без любові не приходять.
А суниці на пероні пахнуть літом і дощами,
Мама - тістом, діти - щастям і безсонними ночами.

Вартовий в нічному небі вічним оком наглядає,
Розклад руху на вокзалі він зірками сповіщає.
В тім природа родить вроду, врода нам дарує радість,
І в суглобах на погоду осінь нам приносить старість.

На вокзалі у природи сонце сходить і заходить,
Зустрічати й проводжати менше друзів все приходить.
І суниці на долонях пахнуть небом і дощами,
Свято - тістом, осінь - в небі журавлиними ключами.

Похожие новости.

Я рос как вся дворовая шпана - Мы пили водку, пели песни ночью,- И не любили мы Сережку Фомина За то, что он всегда сосредоточен. И не любили мы Сережку Фомина За то, что он

Місто немов сузір’я... Як часто, блукаючи, йшли ми на світло домів, від яких не лишилося й каменя!.. Та хто нам повірить, що йшли ми на світло? Як часто шукали ми гирло, і міст, і

Маруся Розпрягайте, хлопці, коні, Та й лягайте спочивать, А я піду в сад зелений В сад криниченьку копать. Маруся А я піду в сад зелений В сад криниченьку копать. Приспів (х2) Маруся, раз, два, три, калина, Чорнявая дівчина,

Прошу прощения, за то, что все мои темы, практически, получаются какими-то наркотическими Это закончится очень скоро, но пока в моей голове вот такие разговоры: Ну как, рад? А? Что? Пока не знаю, но

Если в твоем вагоне все давно спят, А поезд летит запиленным мотивом Можно выйти и покурить И можно даже с бутылочкой вчерашнего пива. Можно начать игру с самим собой, Чтобы ты увидел по ту сторону