Берегиня України
По зачарованій Десні пливуть віршовані рядочки,
Такі веселі і сумні пливуть пісень її віночки.
В них квіти мамині цвітуть і батька й синові дрібнички.
Пливуть до Канева вони - думки з сімейної скарбнички.
Приспів:
Вона живе в своїх віршах -
У світ закохана людина.
Завжди одна на всіх ролях -
Мрійлива пані Антоніна.
Вона і мати, і дитя,
Вона і квітка, і перлина,
Вона і всесвіту буття,
І берегиня України.
Душі глибинна первосуть бринить самотньою струною.
Торкнись її - і вірші йдуть на сповідь з новою добою.
Рядки, уквітчані думками, летять в незвідані світи,
Прямують прямо до безсмертя, щоб Душу в слові зберегти.
Приспів
Їх вже за тисячу - віршів! Така римована лавина -
Для самоспалення Душі і самозцілення людини.
Вони і сльози, і нектар, від них нема куди подітись:
Наївні й мудрі солов’ї, народжені для щастя діти.
Похожие новости.
Неопалима Купина
На Янівськім цвинтарі, На стрілецьких могилах, На сплюндрованих плитах Жовто-сині стрічки. І кетяги калини, Неначе кров України, Проросла із могил, Де лежать козаки. Жовтий пломінь свічок, Білий віск на могилах - Затверділі сльозини Стареньких сестер. Що помоляться ревно, За братів своїх милих, За сплюндровану
Квіти В Волосс
Вона носила квіти в волоссі І ними грався він і ще вітер Здавалося давно вже дорослі Але кохали щиро мов діти. Відчинені серця, щирі очі Таких не так багато є в світі Лилися сльози щастя щоночі Обіцянки
Я Вижу Свет
Мой друг, не надо начинать разбор полётов, если небо в облаках. Давай подумаем о том, как разгрести нам этот мусор на земле. Давай не будем обижать с тобой тех умных, что остались
Постой
Муз: Н.Тагрин Сл. Д.Панфилов Ты опять не позвонил. А я не смог. Что ж, мне это так знакомо, В сердце ты любви не сохранил, Как легко о прошлом ты забыл. Ты светлый луч в
Тільки Я
Пам’ятаєш, колись ми блукали під дощем, Ми були такі чужі… А зараз мої думки ти бачиш наскрізь, А я постійно кажу тобі – Буде так, тільки так, тільки так, як схочу, – Закриєш на все