Берегиня України

По зачарованій Десні пливуть віршовані рядочки,
Такі веселі і сумні пливуть пісень її віночки.
В них квіти мамині цвітуть і батька й синові дрібнички.
Пливуть до Канева вони - думки з сімейної скарбнички.

Приспів:
Вона живе в своїх віршах -
У світ закохана людина.
Завжди одна на всіх ролях -
Мрійлива пані Антоніна.
Вона і мати, і дитя,
Вона і квітка, і перлина,
Вона і всесвіту буття,
І берегиня України.

Душі глибинна первосуть бринить самотньою струною.
Торкнись її - і вірші йдуть на сповідь з новою добою.
Рядки, уквітчані думками, летять в незвідані світи,
Прямують прямо до безсмертя, щоб Душу в слові зберегти.

Приспів

Їх вже за тисячу - віршів! Така римована лавина -
Для самоспалення Душі і самозцілення людини.
Вони і сльози, і нектар, від них нема куди подітись:
Наївні й мудрі солов’ї, народжені для щастя діти.

Похожие новости.

Сидим На Облаках

Позвони - Буду ждать Дальше слово за тобой Позови И опять Утечем простой водой Ветер нас Унесет Далеко на облака А внизу Самолет Скажем мы ему: "Пока!" Сидим на облаках У неба на руках И болтаем про любовь Сидим на облаках У неба на руках И любовь

Самолет

Сколько в моей жизни было этих самолетов Никогда не угадаешь, где же он не приземлится Я плачу за эти буковки и цифры Улечу на этом кресле прямо в новости Давай, я позвоню

Незнакомая

что вижу я, идет ко мне проходит мимо в никуда смотрю я вслед вслед своей мечте что в даль уходит от меня прекрасней осени, весны прекрасней лета и зимы прекрасней солнца и луны мечта моя и боль моя песнею

Ніч

Ніч накрила сонне місто Зірки сиплються намистом Ти співаєш чи мовчиш, може мрієш та летиш Розкриває ніч нам очі В неї ти береш що хочеш Хочеш п"єш хочеш спиш Хочеш мрієш та летиш Зорі вкрили нічне небо У ночі є

Не Проснуться Нам Двоим

Я вернулась И чистота вокруг. Я вернулась, Замыкая круг. Ну, давай, улетим Вместе навсегда. Только утро Нам мешает спать. Не забудем И не сможем ждать. Не погаснем На ударах огня. Полутени под небом На двоим хватит места И с ними и без них Завтра будет