Рідна Хата

Десь на тому далекому березі,
Де батьківська хатина стоїть,
Залишились мої білі березні,
За якими так серце болить.
І не можу ніяк зрозуміти я,
Хоч у зрілому літі стою:
Чом журюсь за низенькою хатою,
Коли маю високу свою?

Приспів:
Біла хата, рідна хата.
Під вікном бузок і м’ята.
Зажурилася, старенька,
Біля річки Боковеньки.
Біла хата, рідна хата
Пахне хлібом, диха святом -
Наче писанка квітує
На барвистім рушнику!

Ой, як хочеться в сіні пахучому
Позбирати розгублені сни!
Ой як хочеться знов перемучитись
У обіймах п’янкої весни!
Тільки знаю: літа не вертаються -
З ластівками за обрій летять.
Рідна хата ж нам сонечком світиться
Все життя, все ж бо наше життя.

Похожие новости.

Різні питання, і саме складне Довбить, що завтра чекає мене? Що буде добре, а що буде зле? Де підстелив би, щоб м’яко упав? Що би прийняти, спокійно щоб спав? Що би зробити, подяку щоб мав? Приспів: Зірочки

Твої очі просять світла й знов обійм Шукає тіло грішне, заховавши чисту душу В погребі своїх бажань. Наче щирість знов розквітла й мов твоїй Омані підкоритись хоче ніч, Ти хочеш прийти та чому так пізно? Приспів: Попіл

Nauczy? si? musia?am tego, ?e Upadam, by podnosi? si? Cho? trudno by?o zrozumia?am te? Na wieczno?? nic nie mog? mie? I chocia? nie wiem, co b?dzie dalej Nie boj? si?, dam sobie rade Ka?dego dnia ca?y

Добрый вечер, скажу я, мисс Как же мы познакомились Но сияло, во тьме лицо Ты люби меня, вот и все.. Я тебя, разглядел в толпе, Я тебя, пригласил к себе, Разомкнул я, судьбы кольцо, Я любил тебя,

На стовбурі похилому Подорожую в осені. Сурмлять уже над обрієм Застиглі срібні олені, Та ще спадає листопад, Ще корабель мій не в льодах, Ще попіл теплий світиться І птаха покидає дах. І все перетворилося На строфи листопадові, А кольори на