Не Кажучи Нікому (разом з Тартаком)
Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...
Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі...
То що ж робити - сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу - з новими ворогами?
Приспів:
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.
Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться - "Хай поживе ще трошки"
Вже так давно не бачить сина свого
І ще б хоч раз побачити його живого...
Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я - то хто? Зайве питання...
Для нас це не проста війна - це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу...
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія - на повстанців...
Приспів
Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани...
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих...
Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо...
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я...
Тіла загинуть - житиме ідея...
А наші душі тут - в рідних просторах -
Волинських лісах, Карпатських горах...
Приспів
Похожие новости.
Моя Жизнь
Что там вдали? Вся моя жизнь, ты читаешь ее между строк. Погоди, погоди нажимать запотевший курок! Не грусти обо мне и не думай, дорогая до боли земля. Я устал не найдя своей пули,
Ты И Я
Композитор - Дмитрий Маликов Слова - Лилия Виноградова Время пополам душу не разделит, Я твоим рукам нужен на пределе. Научусь дышать в унисон с тобою, Научусь летать там, где никогда не летал. Припев: Ты и я -
Свіст Гір
Стояв камінь на дорозі ноги всі ломили. Ми підняли того камня музики заграли! Файно музики заграли! Фист ся заспівали! Ми побігли за дівками дівки позбігались! Гулянка! Забава! Файно дівки танцювали! Фист ся цілували! Ми побігли за
Знаєш
І Знаєш як б’є в лице холодний дощ, Знаєш як без тебе холодно. Я намагаюсь позбавитись думок, Щоб забути про все те що було. Знаєш як душа болить і серце Рветься на шматки як в перше. Але
Все Про Любов
Живе собі то сонячно, то хмарно, Та все любов оспівує в віршах, Бо він поет. Така у нього карма, Такий його святий і грішний шлях. Приспів: У Олександрівці співає соловей, Та так витьохкує, так солодко співає Про