Не Кажучи Нікому (разом з Тартаком)
Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...
Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі...
То що ж робити - сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу - з новими ворогами?
Приспів:
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.
Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться - "Хай поживе ще трошки"
Вже так давно не бачить сина свого
І ще б хоч раз побачити його живого...
Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я - то хто? Зайве питання...
Для нас це не проста війна - це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу...
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія - на повстанців...
Приспів
Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани...
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих...
Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо...
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я...
Тіла загинуть - житиме ідея...
А наші душі тут - в рідних просторах -
Волинських лісах, Карпатських горах...
Приспів
Похожие новости.
Баллада О Правде И Лжи
Нежная Правда в красивых одеждах ходила, Принарядившись для сирых, блаженных, калек. Грубая Ложь эту Правду к себе заманила,- Мол, оставайся-ка ты у меня на ночлег. И легковерная Правда спокойно уснула, Слюни пустила и разулыбалась во
Мирон
Запанував всерйоз мороз, полоскотав бридкі шибки, лапою хапає голос - що мені пошепки, то тобі навпаки. Потайки журиться жура, сипле копну перлин на млин, голоду холодно і він просить у мельника хліб-бурштин. Просто хова сова в’язку в запаску знов, шкіриться
РІКчи2
Місяць у фазі навколо туман. Ми з колегою перелазим паркан. За парканом тим долю ми знайдем, Алюміній там нікель і молібден. РІКчи2! РІКчи2!.. Алюміній зі слупа знімав! Під державну опіку попав! Мій колега феросплавний маніяк, На паркані парвав
Мы Сделали Это
Все четыре стороны света нам не верили, а мы сделали это, Все четыре времени года нам не верили, а мы сделали погоду, Все четыре стороны света нам не верили, а мы
Perfect Criminal
I woke up today on a hospital bed and the white coats say "You were next to dead". But you're the perfect criminal and so we gave you life. You're the perfect criminal and we need the