Не Кажучи Нікому (разом з Тартаком)
Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...
Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі...
То що ж робити - сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу - з новими ворогами?
Приспів:
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.
Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться - "Хай поживе ще трошки"
Вже так давно не бачить сина свого
І ще б хоч раз побачити його живого...
Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я - то хто? Зайве питання...
Для нас це не проста війна - це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу...
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія - на повстанців...
Приспів
Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани...
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих...
Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо...
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я...
Тіла загинуть - житиме ідея...
А наші душі тут - в рідних просторах -
Волинських лісах, Карпатських горах...
Приспів
Похожие новости.
Where Will You Be
(Rabin, Anderson) Where will you be when you're not here. How many lives in this earth time. You are my soul and this you are. Two sould intertwined, That's what we are. We can, we walk,
Подяка
Я дякую Тобі Господь, за те що Ти мене створив Христос, Я дякую Тобі Господь, за те що Ти в моє життя втрутився Христос, Я дякую Тобі, за те що Ти завжди,
Моя Судьба
Жизнь меня бросала В разные вагоны, Как же я устала Покидать перроны. Я еще в плацкартном Видывала виды, Чересчур азартно Прятала обиды. И в купейном тоже Мне не сладко было: Ссадины на коже, Но зато любила, Ну, а в самом мягком - Мягко,
If I Don’t Live Today, I Might Be Here Tomorrow
Take my hand of funeral flowers in white why did you hurt me so? You said that you never stood out So go kiss Ann on the cheek she's never week she likes the way
Не В Небо
І Я помічаю в щирості потребу, В незграбних спробах зрозуміти сни. Я відчуваю дзеркало і небо Прозорі з однієї сторони. Але летіти в небо Мене не пре, не треба Стрибати вище себе Не треба мені, не треба мені. Приспів: Мені