Не Кажучи Нікому (разом з Тартаком)
Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...
Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі...
То що ж робити - сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу - з новими ворогами?
Приспів:
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.
Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться - "Хай поживе ще трошки"
Вже так давно не бачить сина свого
І ще б хоч раз побачити його живого...
Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я - то хто? Зайве питання...
Для нас це не проста війна - це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу...
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія - на повстанців...
Приспів
Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани...
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих...
Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо...
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я...
Тіла загинуть - житиме ідея...
А наші душі тут - в рідних просторах -
Волинських лісах, Карпатських горах...
Приспів
Похожие новости.
До Раю
Що ще треба для перемоги? Втома вже підкошує ноги Я не можу більше терпіти Це не перестане боліти Все ж до цілі ще не далеко Я дерусь на волю крізь пекло Та мене до низу щось
Смогла
Я живу, где тени Уберечь сумели Всё, всё, что было между нами, Я бегу по краю От вещих снов сгораю Я, Я в этой жизни без тебя Смогла, жизнью твоей была За тебя отдала, ты слышишь Я душу
Я Колись Блукав
Я колись шукав сам не знав чого, Я колись блукав сам не знав чому, Я колись не знав що є на світі Бог І що він за нас віддав Свого сина єдиного. Господь віддав
Si Tu Reves
Arriverons-nous avant Tout ce qui nous attend Si tu r?ves, si tu r?ves Tous ces chemins face au vent Plus jamais ni maintenant Si tu r?ves on a le temps Si tu r?ves on a le
Памаранчеві Сни
Вона, різала пальці Як стрибала з вікна. Вона, в помаранчевих снах Блукала сама. А він, заховавшись під сніг. Помаранчами мерзлими Жбурляв їй у слід. Вони, ніби різні човни. Пливли у своїх думках, Щоб потім піти По пустих берегах. Та настала ніч,