Не Кажучи Нікому (разом з Тартаком)
Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...
Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі...
То що ж робити - сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу - з новими ворогами?
Приспів:
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.
Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться - "Хай поживе ще трошки"
Вже так давно не бачить сина свого
І ще б хоч раз побачити його живого...
Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я - то хто? Зайве питання...
Для нас це не проста війна - це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу...
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія - на повстанців...
Приспів
Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани...
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих...
Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо...
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я...
Тіла загинуть - житиме ідея...
А наші душі тут - в рідних просторах -
Волинських лісах, Карпатських горах...
Приспів
Похожие новости.
Псевдоблюз
Зажурена пані сидить на дивані. Я до неї говорю словами-віршами, А вона лишень дивиться вдалеч так гірко. Сидимо під вікном і шукаємо снів, Я про них ще колись-то напишу пісні, Але поки що сумно, лиш
Everywhere I Go
Everywhere I go, Everywhere I go I see an image of her face, She talks to me, She talks to me in a thousand ways; Everyone I know, Everyone I know is calling on the
Целуя Знамя В Пропыленный Шелк…
Целуя знамя в пропыленный шелк И выплюнув в отчаянье протезы, Фельдмаршал звал: "Вперед, мой славный полк! Презрейте смерть, мои головорезы!" И смятыми знаменами горды, Воспалены талантливою речью,- Расталкивая спины и зады, Одни стремились в первые ряды - И
Loba
Sigilosa al pasar Sigilosa al pasar Esa loba es especial Mirala, caminar caminar Qui?©n no ha querido a una diosa lic??ntropa En el ardor de una noche romantica Mis aullidos son el llamado Yo quiero un lobo
Renaitre
Une vie bless?e, tout se d?chire, on se perd. C'?tait pas pour l'?ternit?, on se retrouve le coeur a terre. Sans se faire d'illusion, comme un d?fi on regarde en arri?re. L'amour est d?j? loin, on