Тиша

годі
сонце зникає
я вірю ти бачиш в пітьмі
скоро на твоїх долонях
зникнуть всі лінії болю
тиша майже беззвучна
лиш поштовх думок
у скронях
годі
земля розтуляє рани
тіні виходять із них

годі
сонце зникає
я вірю ти бачиш в пітьмі
годі
земля розтуляє рани
ми не лікуємо їх

Похожие новости.

Ты говорила, мы с тобою, будто бы, луна и солнце, суждено нам вечно озарять это небо. Это правдой оказалось, только я сияю ночью, а ты днем - не сиять нам

Тридцять другий - тридцять третій роки Роки у смерті - роки без їди Від голоду люди у муках вмирали Рідні батьки дітей поїдали Всі запаси їжі та зерна Влада забрала - сховала вона Зерно у підвалах

Oh the evening train is rolling All along the [homeward] way All my hopes are over the horizon All my dreams have gone [astray/away/in vain] . . . The hillside darkly [shaded/shading] . . .

Возьми свой мир, возвращаю В нём нет весны, замерзаю Не греет в нём ледяное солнце. Верни мой мир по осколкам Напрасных слёз было сколько Разбито, брось, ты порежешь пальцы. Припев: Мелочи жизни - с кем не бывает

I came here because I knew I'd be welcome And because somehow you always understand You seem to have a way with lonely people And you always were my greatest helping hand. Now once