Тиша

годі
сонце зникає
я вірю ти бачиш в пітьмі
скоро на твоїх долонях
зникнуть всі лінії болю
тиша майже беззвучна
лиш поштовх думок
у скронях
годі
земля розтуляє рани
тіні виходять із них

годі
сонце зникає
я вірю ти бачиш в пітьмі
годі
земля розтуляє рани
ми не лікуємо їх

Похожие новости.

Ночь… Наша дочь, но нам не подвластна: Ты так прекрасна! Вздох глубоко, становится ясно - Это опасно! Взгляд – не намек, И ты понимаешь: что-то теряешь. Ночь… Наша дочь И

Ты всегда в кругу ребят Кажешься плакучей ивой И считаешь некрасивой почему-то ты себя У тебя грустны глаза, и смешная челка Неприметная девчонка Я хочу тебе сказать Припев: Ты не плачь, не плачь Ты не плачь, не плачь Ты

Я повернусь Крізь мур дощу, - Я послизнувсь І відімщу Своїм катам, Своїм братам, Чужим хатам І всім, хто там. Бо найчастіше злі чутки Вночі ллють сльози на зірки, На зірки. Я повернусь В своїх піснях, Я розчинюсь В словах-мечах Для тих, хто був, Для тих,

Вогні чужого міста, Дим бажань і снів пуста омана, Не гріє мертва пристрасть, Слів нема, нема на серці рани. Приспів: Де ти, моя любов? Може в минулому ти заблукала? Де ти, моя любов? Я не живу, мені всесвіту

(посвящение Аркадию Вайнеру) Стою, в окошко дохаю, Проветриваю лёгкие Июньским свежим воздухом Деревни Петушки. В сенях Серёга с Лёхою Поют "Костры далёкие", И нету лучше роздыха Для тела, для души. Мои друзья-товарищи За облаками-тучами Не бросили, не цокали По фиксам языком. Давай,