Тиша

годі
сонце зникає
я вірю ти бачиш в пітьмі
скоро на твоїх долонях
зникнуть всі лінії болю
тиша майже беззвучна
лиш поштовх думок
у скронях
годі
земля розтуляє рани
тіні виходять із них

годі
сонце зникає
я вірю ти бачиш в пітьмі
годі
земля розтуляє рани
ми не лікуємо їх

Похожие новости.

Куди? Чекай випий води Пощо? Літо звелось в ніщо Сімсот молодиць його чекало А вар’яту й того замало Борня з солом’яним списом А в очах верета-завіса Співанки вранішні зложили в покоси В хлів-стодолу чари поносим У вогонь долонь

отпустить тебя очень не легко даже если только год будешь далеко Буду я скучать, буду слезы лить Знаю я тебя не смогу забыть (х2) Осень - люблю. Осень золотая, Как не любить тебя. Помню о тебе, плохо

[Verse 1:] I might be too strung out on compliments Overdosed on confidence Started not to give a fuck and stopped fearing the consequence Drinking every night because we drink to my accomplishments Faded way

The more I see you, The more I want you. Somehow this feeling Just grows and grows. With every sigh I become more mad about you, More lost without you, And so it goes. Can you imagine How

Сегодня утром встал не стой ноги Тревожит что-то, наверное вспоминают враги! Иль старики мои – отец, да мать... Они не могут без меня спокойно спать! Депрессия в разгаре и страшно словно на вокзале Когда ножом