Тиша

годі
сонце зникає
я вірю ти бачиш в пітьмі
скоро на твоїх долонях
зникнуть всі лінії болю
тиша майже беззвучна
лиш поштовх думок
у скронях
годі
земля розтуляє рани
тіні виходять із них

годі
сонце зникає
я вірю ти бачиш в пітьмі
годі
земля розтуляє рани
ми не лікуємо їх

Похожие новости.

On a tous des mots d'amour Cach?s au fond de soi Un quai de gare ? Cherbourg O? l'autre ne viendra pas On a tous laiss? des larmes Dans un h?tel du Nord Pour un homme

Of larks trains windows and brooks The poet he writes it all down in his book Won't meet your eye but he wants you to look In Hull or hell he lies Lambs in

Зависли мы низко Над городом жалким. Луна была близко, Она так дрожала. И что-то сказало, Что еще не скоро На мертвое море Рассыплются горы… Рассохнутся планы, Расклеятся ленты, Размажутся страны По континентам… Буду самкой дельфина, А ты большим и белым китом… Залезли на крышу. Стояли

Це була гра на роздягання Та бачимось з тобою в останнє Я не забув Та щось збагнув Вдавала ніби нічого не боїшся А в темряві сказала: "Залишся" Я не забув Що щось відчув Поряд з тінню Почуттів мерехтіння Настрій осінній Поряд

Відпусти мене назавжди Я віддам тобі своє божевілля Так близько вже до весни Хоч так давно... забула про мрії Скажи мені чому я залишаю, двері закриваю, Світло зникло, я малюю тебе Я знаю слів моїх не