Тиша

годі
сонце зникає
я вірю ти бачиш в пітьмі
скоро на твоїх долонях
зникнуть всі лінії болю
тиша майже беззвучна
лиш поштовх думок
у скронях
годі
земля розтуляє рани
тіні виходять із них

годі
сонце зникає
я вірю ти бачиш в пітьмі
годі
земля розтуляє рани
ми не лікуємо їх

Похожие новости.

Римські канікули, нижня Європа І римські дощі... куди ти втечеш? В серці твоїм – нудьга і добробут І шелести мертвих електромереж. Спогади жовті водою розмиті... Римські канікули, світ, і ти один на світі. Римські канікули, місто

Я тихенько у день ніч пускаю, Але дивні думки я не шукаю І неначе сон мій дивний шось втрачає І уже я тебе не помічаю, не помічаю... І на чорних шляхах, які в пустелі, Намагаюся

I forgot what my father said I forgot what he said I forgot what my mother said As we layed on your bed A city full of flowers A city full of rain I got seven

З тобою на цю тему, тему, говорив не раз, І знову проблемма виникає у стосунках Моїх з тобою, неначе зими з весною. Ти показала силу духу, але слухай Це все що хотів, зясувати не

Помнишь, мы в кровати, Твое помяли платье Ты, прижавшись мне шепнула, Что со мной ты навсегда. Все знает теплый вечер, Он видел наши встречи Я ему не верил, А он-то знал, что не судьба. Припев (Два раза): Я постараюсь