L’viv City. Підземне Зоо
Живуть кити під містом. І тритони.
А ще дельфіни. В сумерку глибин,
в западинах, де чорний місяць тоне,
де вибрано породу з порожнин,
вони живуть - міноги і мурени,
сирени, восьминоги. І смиренне
сліпе суцвіття губок та медуз
у вирвах шахт, у ямах наших душ.
Живуть під містом леви, жовті й сонні.
Сховала їх розпечена трава.
Летючі зебри, антилопи й коні
цвітуть на дні пасовищ і саван. (останні 2 рядки - 2)
Живуть також під містом крокодили.
Заплутані в ліан солодкі жили,
тріпочуть тіні мавп або папуг.
І сотні сотень мух, мурах, ропух.
Живуть під містом зебри і буйтури, -
ревуть їх сурми в ніч, мов мерзла мідь.
Сайгаки й сарни, пасерби натури,
пасуться на межі нічних угідь. (останні 2 рядки - 2)
І мамонти, сумирні, мов корови,
мастодонти. Кам’яні діброви
двигтять від них, тремтять, мов тепла твань,
вони сюди втекли від полювань.
Живуть під містом люди. І прочани,
міщухи. І крила в рукавах.
Розкручується знову копійчане
порочне коло вицвілих розваг, -
усе так само. Пиво ярмаркове,
скрипки весільні, ліхтарі, підкови,
цілунки, плач, кохання і пітьма...
Під містом. Тільки міста вже нема. (3)
Похожие новости.
Soon As I Get Home / Home
Miss One? Munchkins? There's a feeling here inside That I cannot hide And I know I've tried But it's turning me around I'm not sure that I'm aware If I'm up or down Or here or there I need
Самогончик
1. Винишко стало дорожать, зарплаты стало не хватать - Не порезвиться и не опохмелиться. А возле дома у ларька теперь уж не попьешь пивка, Осталось узел завязать и удавиться. ПРИПЕВ: А наш притончик гонит
Beyond The Pale
Just lay it all down on me It’s getting harder for me to breathe Just want to know if it will be Just want to know if it is me And you know I’ve
Калина Красная, Морозом Вызрела
Ветер последние листья все унесет - Станет на сердце опять холодней. А запоздалая осень в небе найдет Вдаль улетающий клин журавлей. Речка от стужи укрылась кромкою льда - Будут короче прощальные дни. В душу Зима постучится,
Роздуми Про Природу Речей
Сам собі наче був, що придумав то забув, вірою ясним променем неосяжне осягнув. Неба холод тягне до гори спокій сили волі