L’viv City. Підземне Зоо
Живуть кити під містом. І тритони.
А ще дельфіни. В сумерку глибин,
в западинах, де чорний місяць тоне,
де вибрано породу з порожнин,
вони живуть - міноги і мурени,
сирени, восьминоги. І смиренне
сліпе суцвіття губок та медуз
у вирвах шахт, у ямах наших душ.
Живуть під містом леви, жовті й сонні.
Сховала їх розпечена трава.
Летючі зебри, антилопи й коні
цвітуть на дні пасовищ і саван. (останні 2 рядки - 2)
Живуть також під містом крокодили.
Заплутані в ліан солодкі жили,
тріпочуть тіні мавп або папуг.
І сотні сотень мух, мурах, ропух.
Живуть під містом зебри і буйтури, -
ревуть їх сурми в ніч, мов мерзла мідь.
Сайгаки й сарни, пасерби натури,
пасуться на межі нічних угідь. (останні 2 рядки - 2)
І мамонти, сумирні, мов корови,
мастодонти. Кам’яні діброви
двигтять від них, тремтять, мов тепла твань,
вони сюди втекли від полювань.
Живуть під містом люди. І прочани,
міщухи. І крила в рукавах.
Розкручується знову копійчане
порочне коло вицвілих розваг, -
усе так само. Пиво ярмаркове,
скрипки весільні, ліхтарі, підкови,
цілунки, плач, кохання і пітьма...
Під містом. Тільки міста вже нема. (3)
Похожие новости.
Бросок На Небеса
Гордым строем на небо Уходили ребята За свободу и веру, Как один брат за брата. Свою жизнь отдавая, Вы дарили свободу, И за веру сгорая, Шли и шли ровно в ногу. Бросок на небеса Последний в своей жизни Спасибо за
Найсвітліше Свято
Найсвітліше свято із всіх свят - Воскресіння Господа Ісуса. Він своїм розп’яттям нам довів, Як збороти злобу і спокуси. Поборов він силу сатани, Подолавши смерть у Воскресінні. За його страждання на хресті І пролиту кров усі ми
Everything I Want
You started up first day At Seven or maybe Eight You crashed into my life with a boom You came over as a guest I said I like you and I confess About ten o'clock
Я Полечу…
Я на березі твоїх думок Зліпив собі хатину з снів І лежу Я відриваюсь від землі Ще мить - розтану як той сніг Впаду до ніг твоїх Куди поді-поділось тіло Куди поді-поділось тіло Де воно? Приспів: Я полечу, я полечу
Н
Так буває у житті Забуваєш як минають твої дні Так буває що не пригадаєш ти Очей, лице її Так буває що один Так буває всі дні як білий дим Так буває що ти не потрібен сам Собі,