Нас Розділяють
Нас розділяють милі доріг
нас розділяють холод і сніг
нас розділяє вогонь і вода
над безоднею круча крута
Очі що бачать лиш сіру імлу
вуха що чують прокляття й хулу
розум що жив лише маренням про тебе
Й ті слова, що кидав я до неба
Про долю вони і про волю вони
Про звіра що рвався за межі стіни
Про світло вони і про день без жалю
Про сонце яким я пітьму підпалю
Про правду вони і про віру вони
Про відгомін серця в дрижанні струни
Про спрагу життя і про смерті прихід
Про цей жалюгідний обернутий світ
Нас розділяють люди і час
всі преподобні забили на нас
Все розділяють на добре і зле
І кару шукають куди хто пошле
Що мали на думці усе заберуть
Порвуть, пошматують і в попіл зітруть
І кинуть на шлях, бо нікому не треба
Тих молитов що кидав я до неба
За долю за волю за добрії сни
За звіра, що рвався за межі стіни
За світло і день, що не має жалю
За сонце яким я пітьму підпалю
За правду і віру, відлигу війни
За звуки, що є у дрижанні струни
За спрагу життя, за вільний політ
За твій поворот в обернутий світ
Похожие новости.
Celebrate
[Hook] Everybody home, ain’t nobody gone And I got all my niggas around It feel good, don’t it? Getting hood on it And I got all my niggas around I got a couple minutes in
Carolina From My Soul
You can take the girl from the hills Take the girl from the fields From my family, oh my family You can steal the light from my eyes Cut me down criticize Tell me pretty
Двадцать Два Плюс Двадцать Восемь
Ты любил, и я любила, Нам с тобою вместе было: Двадцать два плюс двадцать восемь, Но вмешалась осень. Был ещё похож на летний Наш с тобою день последний, День, когда ушла я от тебя. Ты один и
Холодно
Холодно... Якби не було і як би не дуло в твоє вікно, З ким би не йшла до сну, В тобі я втоплю свою весну. Все одно, Хто б не лишився з тобою сховатися від
Чарівна Горянка
До кохання шлях далекий подолати треба, Піднімуся, мов лелека, й полечу до тебе. Понад луки і потоки, ген аж у Карпати, Погашу в душі неспокій, стану біля хати. Приспів: А смереки нам заграють в золоті