Ладо
Було колись, де і як не збагну,
Сталося дивне, чи долі діяння.
Тебе зустрів, чи можливо наснив,
Та й полюбив в один раз і востаннє.
Твоїх очей синь озер чарівна,
Коси - ліси, вітри шовком шепочуть.
Ружа - краса розлива полум’я,
Не відпуска мене зваба дівоча.
Манять, печуть вогне-вишні вуста,
Зваблюють перси - говерли цукрові.
В лоні ланів я навік загубивсь,
І опинився в полоні любові.
Полони, полони мене в день і вві снах,
Запали-но вогнем моє серце шалене.
Полечу повесні, закричу в небесах,
Моя земленько - нене.
Сповнений мрій, твій я вершник міцний,
Я прилечу на коні дивокрилім.
Злую біду зупиню, одведу,
Тебе візьму, заберу в небо - вирій.
Я один з тих, хто це диво узрів,
Орден палкий, військо лицарів вірних.
Буду з тобою, твій незмінний герой,
Земле моя, моя діво - родино.
Полони, полони мене в день і вві снах,
Запали-но вогнем моє серце нестямне.
Полечу повесні, закричу в небесах,
Моя ладо кохана.
Пломеній, променій, осягни до гори.
Ти гори, моє серце, у щасті і болі.
Зачаруй, подаруй мені світ - кольори,
Моя зоре - любове.
Полони, полони мене в день і вві снах,
Запали-но вогнем моє серце, калино.
Полечу повесні, закричу в небесах,
Моя земленько мила.
Моя країно,
Ладо єдина,
Несповідима.
Похожие новости.
Curtain Falls
We come from humble beginnings and Who could have guessed it when You sit and doubt it and Things aint all that bright But we made it though the night It?s like a game of
Hotel Normandy
Y aura des bateaux sur la mer Du sable dans nos pull-over Y aura le vent, le vent d'automne Y aura le temps, le temps qui sonne Y aura des enfants sur la plage Du
El Regalo Mas Grande
(con Amaia Montero) Quiero hacerte un regalo Algo dulce, algo raro eeeee No un regalo com?n De los que perdiste, nunca abriste que olvidaste en un tren o no aceptaste eeeee de los que abres y
Безответно
Ты стоишь, а я бегу на месте Не могу сделать этот первый шаг Я не вмасть как черная невеста Твои глаза словно лезвия ножа Пронзай меня не спеша От тебя отторваться нет сил И с тобой
Шлях У Лес
Мой шлях у лес ідзе па сьцерні, Як быць далей – усё адное мне. Полем-пожняй крок зноўку праз туман, Яго крыльле – дзьверы ў сьвет нязнаны. Памкнуся ў неба, рыну ў горкі палын Стралою зь