Ладо

Було колись, де і як не збагну,
Сталося дивне, чи долі діяння.
Тебе зустрів, чи можливо наснив,
Та й полюбив в один раз і востаннє.

Твоїх очей синь озер чарівна,
Коси - ліси, вітри шовком шепочуть.
Ружа - краса розлива полум’я,
Не відпуска мене зваба дівоча.

Манять, печуть вогне-вишні вуста,
Зваблюють перси - говерли цукрові.
В лоні ланів я навік загубивсь,
І опинився в полоні любові.

Полони, полони мене в день і вві снах,
Запали-но вогнем моє серце шалене.
Полечу повесні, закричу в небесах,
Моя земленько - нене.

Сповнений мрій, твій я вершник міцний,
Я прилечу на коні дивокрилім.
Злую біду зупиню, одведу,
Тебе візьму, заберу в небо - вирій.

Я один з тих, хто це диво узрів,
Орден палкий, військо лицарів вірних.
Буду з тобою, твій незмінний герой,
Земле моя, моя діво - родино.

Полони, полони мене в день і вві снах,
Запали-но вогнем моє серце нестямне.
Полечу повесні, закричу в небесах,
Моя ладо кохана.

Пломеній, променій, осягни до гори.
Ти гори, моє серце, у щасті і болі.
Зачаруй, подаруй мені світ - кольори,
Моя зоре - любове.

Полони, полони мене в день і вві снах,
Запали-но вогнем моє серце, калино.
Полечу повесні, закричу в небесах,
Моя земленько мила.
Моя країно,
Ладо єдина,
Несповідима.

Похожие новости.

Дівчатко-кленчатко

Там сонце, як серце, дзвенить-виграє. Кленовий листочку, дівчатко моє! Злотава доріжка од сонця до вій... Кленочок-листочок танцює на ній. Там Лади-Ладусі співають пісень, Там ночі блакитні й фіалковий день, Там срібні ковалики квіти кують, Там зорі-комарики в

Забери

Забери меня к себе, я так устал бежать За тобою вслед. Открой глаза, Закрой лицо руками... Свет, я хочу увидеть свет между нами. Пустота неистово во мне, понять меня не Переубедить, прыжок мангуста... Пусто, пусто, пусто... Жить,

Свет Горел Всю Ночь

Стихи и музыка: А. Васильев Здесь кто-то жил, но стерся номер Танкист давно уехал прочь Мы спали, а в соседнем доме Свет горел всю ночь, свет горел всю ночь В прохладу темных подворотен Ушла из дома

Поранений Птах

Опираючись вітру з вогню Він йшов по дорозi Зупинився на мить Отерти кривавий пiт I знов пiдняв зброю I знов пiдняв важкий прапор Важкий вiд того Що просичений кров’ю солдат Остання битва воїнів свiтла Караючий меч у крові Звiр перемiг,

Менталітет

Бідний, бо дурний, Має хату скраю, А іще, крім цього, Має дивну мрію - Щоб уся худоба Здохла у сусіда На Святий Великдень, Щоб згоріла хата Менталітет Бідний, бо дурний, Homo universal, Бо при різних владах Зможе добре жити - Буде їсти сало Та