Голодні Студенти

Всяка худобинка крихітна
Хоче поїсти зрання.
Добре на шлунок і вигідно
Їжу приймати щодня.
Тут не існують якісь вихідні,
Людоньки, їжте, не будьте дурні!
Божечку милий, як хочеться жерти мені!

В мозок голодний, ображений
Лізе усяка фігня:
Індик там ходить підсмажений,
Бродить варена свиня.
Тягнуться руки до тої свині,
І я засинаю в кошмарному сні...
Боженьку милий, як хочеться їсти мені!

Прийдуть ті часи,
Коли в мене буде кіло ковбаси.
Вона не пошкодить знанням.
Ням-ням-ням-ням-ням-ням-ням!

Я написав Президентові -
Хай він мені відповість:
Як далі жити студентові,
Котрий вже місяць не їсть.
Я його бачив лишень у кіні,
А він мене бачив у капцях в труні.
Боженьку милий, як хочеться жерти мені!

Я у кафе під серветкою
Сирник надкушений вкрав.
Пах він старою шкарпеткою,
Я його тиждень жував.
А потім ще згадував його три дні
І захлинався у власній слині...
Боженьку милий, як хочеться жерти мені!

Прийдуть ті часи,
Коли в мене буде шматок ковбаси.
Вона не пошкодить знанням.
Ням-ням-ням-ням-ням-ням-ням!

Похожие новости.

Medazzaland

(Oh, Medazzaland) I have a problem, they said they can solve Soon I won't speak I have no words left in me I dream in pictures But the sound is muted I have no way to

Подруга

В моем подъезде меняют крышу Моя подруга меня не слышит Она тихонько конспекты пишет Не понимает что небо выше Немного больно, немного странно Но почему-то на сердце рана Но будет поздно, прийдут морозы И будет свадьба, и

Кто Был Ничем…

1. Я - мальчишка беспризорный, голь-сирота, Революционный сын страны своей босой. "Дайте медный грошик, господин хороший, Вам вернется рубль золотой, ой-ой. Дайте медный грошик, господин хороший, Вам вернется рубль золотой!" 2. На грошик этот леденцов вразвес Барышне

КІНО

КІНО Ми проектуєм наше кіно, в твоїй машині їдем давно, музика, швидкість, залежить від нас, назва картини :"Люди в анфас" ПРИСПІВ: МИ- своє кіно маєм, сюжети знімаєм, живемо як відчуваєм! МИ - все сіре ламаєм руки тримаєм так сильно, не відпускаєм! Ми проектуєм

Стать Севера

Где по земле, белым саваном стелется небо, Где до огня, километры нехоженых троп, Я проходил, оставляя апокрифам небыль, Боль рваных струн да сумятицу брошенных строф. Как взнуздала Русь Рукавами рек Кочевой восток В седлах запада. В поводу