Вишивала мама мою долю, одиноку долю нелегку.
Вишивала радістю і болем на яскраво-ніжнім рушнику.
Вишивала рідна, та й не знала - пролетять роки як уві сні
І пошле їй Бог дочку-красуню у кітучім травні, навесні.
Буде травень буйно квітувати і зозуля перша закує,
Прошепоче щиро вдячність мати Богу за народження моє.
Приспів:
Моя матусю, небесними очима ти прямо в душу дивишся мені,
На рушнику квітуєш мов калина, а я співаю тобі мої пісні.
Мої пісні - то мій уклін і сповідь, тобі нетлінне сонечко моє.
Нехай завжди у музиці і в слові, нехай святиться у віках ім’я твоє.
Сплине час у праці і стражданні, запорошить коси сивина
Доні перша, матері остання. Все минає - пам’ять не мина.
І рушник, як память не минає, він в моєму домі на стіні.
Кожен ранок з вишитого раю мама посміхається мені.
Лиш зозуля не кує, не плаче - одинока пташка у вінку...
Як могла ти, мамо, передбачить долю на квітучім рушнику.
Приспів
Похожие новости.
Yesterday You Threw Away Tomorrow
You've always been apart of me, And now you're a stranger, You promised, you were meant to be, Mine till the end, We both signed our names in the circle, And kissed by the sea. You
Чёрные Дыры
Подъём. Надо себя заставить Снова открыть глаза, Пока ещё в поле роса, Пока не слышны голоса. Пора. Пора начинать бросать Врать, изменять и тупо бухать. Пружина уже взведена, Попробуй ее разжать. Откуда берутся чёрные дыры На небе и на
Уезжаю
А в купе моем то жарко, то холодно. А на столе моем то водка, то чай. А за окном то Воронеж, то Вологда На перроне то «привет», то «прощай». И стучат колеса песнь немудреную, Как
Все Ушли В Осень
Все ушли в осень Только я в мае. Ты меня больше не понимаешь. В городе пусто Все ушли в осень. Без тебя грустно. С тобой и вовсе. Кто кого бросил Это не важно. Все ушли в осень. И теперь пляж
Redonne-moi
Comme un fant?me qui se prom?ne Et l'?me alourdie de ses cha?nes R?ussir sa vie Quand d'autres l'ont meurtrir, et R?ussir sa vie, m?me si... Comprendre ne gu?rit... pas Et ce fant?me se prom?ne L?, sous l'apparence