Вишивала мама мою долю, одиноку долю нелегку.

Вишивала радістю і болем на яскраво-ніжнім рушнику.

Вишивала рідна, та й не знала - пролетять роки як уві сні

І пошле їй Бог дочку-красуню у кітучім травні, навесні.

Буде травень буйно квітувати і зозуля перша закує,

Прошепоче щиро вдячність мати Богу за народження моє.

Приспів:

Моя матусю, небесними очима ти прямо в душу дивишся мені,

На рушнику квітуєш мов калина, а я співаю тобі мої пісні.

Мої пісні - то мій уклін і сповідь, тобі нетлінне сонечко моє.

Нехай завжди у музиці і в слові, нехай святиться у віках ім’я твоє.

Сплине час у праці і стражданні, запорошить коси сивина

Доні перша, матері остання. Все минає - пам’ять не мина.

І рушник, як память не минає, він в моєму домі на стіні.

Кожен ранок з вишитого раю мама посміхається мені.

Лиш зозуля не кує, не плаче - одинока пташка у вінку...

Як могла ти, мамо, передбачить долю на квітучім рушнику.

Приспів

 

Похожие новости.

На Заре

Где то в городе идет снег Превращаясь на щеках в дождь И не кончится никак век И не сменится никак вождь Я на воле не был сто лет Я забыл как шелестит бриз Птица белая летит

В Дикім Пол

День і ніч навпростець в поля Я іду один, я топчу рілля. Обрій сонцем світ засліпив, Я дивлюсь навкруг та нема степів... Чути пісню тихо в Дикім полі - То птахи співають сутінкові, Вітер жене хвилі

Осенний Поцелуй

Я прошу не надо говорить неправду Другом себя называть не спеши Шорох листопада Лунная соната Все что мне надо сейчас для души Не обижайся не ревнуй это осенний поцелуй Он для того кто все эти годы

Ода Нашей Любви (Вдох-Выдох)

Вдох-выдох и мы опять играем в любимых. Пропадаем и тонем в нежности заливах, Не боясь и не тая этих чувств сильных. Ловим сладкие грёзы на сказочных склонах. Вдох-выдох и мы опять играем в любимых. Пропадаем

These Mem’ries We’re Making Tonight

If this night should last forever and we'd never have to face What tomorrow would bring Well if time stood still tonight I'd keep holding you tight Throughout eternal flame But this old world's