Вишивала мама мою долю, одиноку долю нелегку.
Вишивала радістю і болем на яскраво-ніжнім рушнику.
Вишивала рідна, та й не знала - пролетять роки як уві сні
І пошле їй Бог дочку-красуню у кітучім травні, навесні.
Буде травень буйно квітувати і зозуля перша закує,
Прошепоче щиро вдячність мати Богу за народження моє.
Приспів:
Моя матусю, небесними очима ти прямо в душу дивишся мені,
На рушнику квітуєш мов калина, а я співаю тобі мої пісні.
Мої пісні - то мій уклін і сповідь, тобі нетлінне сонечко моє.
Нехай завжди у музиці і в слові, нехай святиться у віках ім’я твоє.
Сплине час у праці і стражданні, запорошить коси сивина
Доні перша, матері остання. Все минає - пам’ять не мина.
І рушник, як память не минає, він в моєму домі на стіні.
Кожен ранок з вишитого раю мама посміхається мені.
Лиш зозуля не кує, не плаче - одинока пташка у вінку...
Як могла ти, мамо, передбачить долю на квітучім рушнику.
Приспів
Похожие новости.
Лав-ка
я меняю обиды на сдержанность продаю улыбки поштучно за пятак антикварная нежность не берут говорят не нужно а однажды пришел ко мне кто-то говорят из далекого края говорят потерял он кого-то и теперь в глазах у него
Бомбы (feat. MC Молодой)
Эй, Прага-Прага, встречай гостей с Сибири. Если открыты окна, отвечаю, мы не входим в двери. Поверь мне, гэнгста за словом дело ставит. Если чё не так скажу, пацаны меня поправят. Я вижу, ты оцепенел,
Не Знаю Доню, Як Тебе Зустріну
Не бачив довгий час тебе, дитино, Ти вже доросла, в мене - сивина. Не знаю, доню, як тебе зустріну, Багато зустрічей забрала чужина. А що тут вдієш, в світі так буває, Роки летять, не бачиться
Душа
Крик осенних птиц, Ночной перрон, пустой вагон, чужие взгляды, Мой разбитый сон, За горизонт уносит стон: тебя нет рядом. Льет холодный дождь, Внезапно мы так далеки друг другу стали, Все уже прошло, Не верю я, что мы
Джяз
Понад містом в’ється жовтий дим. А я не хочу залишатись більше молодим. Ну послухай мене в останній раз. Зараз я тобі заспіваю джяз. Ріже в кров долоні бите скло. Ну на що мені таке падло. Краще