Вишивала мама мою долю, одиноку долю нелегку.

Вишивала радістю і болем на яскраво-ніжнім рушнику.

Вишивала рідна, та й не знала - пролетять роки як уві сні

І пошле їй Бог дочку-красуню у кітучім травні, навесні.

Буде травень буйно квітувати і зозуля перша закує,

Прошепоче щиро вдячність мати Богу за народження моє.

Приспів:

Моя матусю, небесними очима ти прямо в душу дивишся мені,

На рушнику квітуєш мов калина, а я співаю тобі мої пісні.

Мої пісні - то мій уклін і сповідь, тобі нетлінне сонечко моє.

Нехай завжди у музиці і в слові, нехай святиться у віках ім’я твоє.

Сплине час у праці і стражданні, запорошить коси сивина

Доні перша, матері остання. Все минає - пам’ять не мина.

І рушник, як память не минає, він в моєму домі на стіні.

Кожен ранок з вишитого раю мама посміхається мені.

Лиш зозуля не кує, не плаче - одинока пташка у вінку...

Як могла ти, мамо, передбачить долю на квітучім рушнику.

Приспів

 

Похожие новости.

Боже, Какой Пустяк

Я вижу небо, в нем тишина. Я поднимаюсь к небо, еле дыша. И вдpyг понимаю - это во мне душа. Странное дело - это моя душа. Как нелепо, жить вниз головой, Когда такое небо есть

Лист До…

перш ніж мій голос змінить свій колір помовч мені в спину - ти вмієш ти зможеш бо завтра я точно не знайду причини прийти всі вулиці змінять свій напрям мої зображення зникнуть в світлинах мої

Дорога

Маленький старый рено Курит-дымит черепаха-клон Заглохнет на полпути И пусть Пойдем на двоих своих И небо одно Одно на двоих как вино Хмельно Рубиновых лампочек закат В сто тысяч карат полет Дорога в дальние края Шальная колея И сосны лезут за края В

Снегом По Венам

Стараясь превозмочь земное тяготенье, Она стремилась вверх, но падала лишь вниз И падшая душа какой-то бледной тенью За неба

Long Time Ago

Hey girl, it was a rainy Thursday Your tears, were drops of morning rain You cried, I couldn’t find the answer But now I want to return Long, long, long time ago It used to