Вишивала мама мою долю, одиноку долю нелегку.
Вишивала радістю і болем на яскраво-ніжнім рушнику.
Вишивала рідна, та й не знала - пролетять роки як уві сні
І пошле їй Бог дочку-красуню у кітучім травні, навесні.
Буде травень буйно квітувати і зозуля перша закує,
Прошепоче щиро вдячність мати Богу за народження моє.
Приспів:
Моя матусю, небесними очима ти прямо в душу дивишся мені,
На рушнику квітуєш мов калина, а я співаю тобі мої пісні.
Мої пісні - то мій уклін і сповідь, тобі нетлінне сонечко моє.
Нехай завжди у музиці і в слові, нехай святиться у віках ім’я твоє.
Сплине час у праці і стражданні, запорошить коси сивина
Доні перша, матері остання. Все минає - пам’ять не мина.
І рушник, як память не минає, він в моєму домі на стіні.
Кожен ранок з вишитого раю мама посміхається мені.
Лиш зозуля не кує, не плаче - одинока пташка у вінку...
Як могла ти, мамо, передбачить долю на квітучім рушнику.
Приспів
Похожие новости.
Пригородный Блюз №3
Ноги в тапки, я распахиваю шторы. Яркий свет в глаза. Эй, кто мне скажет, где лежит мой штопор, Тому на раздаче туза. Пить воду из-под крана ужасно вредно, Но чистой здесь не найти. Кто это
Und So Weiter
1-2-3-4 Er liebt Arbeit und Familie, trinkt nie und hat feste Ziele. Er hat Angst vor Abenteuern, zahlt regelm??ig seine Steuern. Und so weiter, und so weiter, und so weiter, und so weiter. Im Urlaub geht es
Rainbow Of Love
Your clear eye Is the most beautiful thing Like sunrise Over the sea And when you smile with the day Your eyes are the warmest thing You shed yesterdays skin And a new day begins [CHORUS] So even when
Старый Конь
Целовались парочки на лавочках, мимо них, Королева улицы, ты шла в очках дымчатых. Водопад золотой лился с плеч, Унося с собой слух и речь. Выпустил стрелу свою чудесную Купидон, Пел в душе моей чуть-чуть надтреснуто баритон. И слегка кругом шла
Она Поверила В Сказку
Она поверила в сказку из облаков, Плывущих по небу. Ей было просто и ясно, что мир таков, Как он ей поведал. Зачем ненужные клятвы о том, что он Весь мир отдать за неё готов... Было небо