Вишивала мама мою долю, одиноку долю нелегку.
Вишивала радістю і болем на яскраво-ніжнім рушнику.
Вишивала рідна, та й не знала - пролетять роки як уві сні
І пошле їй Бог дочку-красуню у кітучім травні, навесні.
Буде травень буйно квітувати і зозуля перша закує,
Прошепоче щиро вдячність мати Богу за народження моє.
Приспів:
Моя матусю, небесними очима ти прямо в душу дивишся мені,
На рушнику квітуєш мов калина, а я співаю тобі мої пісні.
Мої пісні - то мій уклін і сповідь, тобі нетлінне сонечко моє.
Нехай завжди у музиці і в слові, нехай святиться у віках ім’я твоє.
Сплине час у праці і стражданні, запорошить коси сивина
Доні перша, матері остання. Все минає - пам’ять не мина.
І рушник, як память не минає, він в моєму домі на стіні.
Кожен ранок з вишитого раю мама посміхається мені.
Лиш зозуля не кує, не плаче - одинока пташка у вінку...
Як могла ти, мамо, передбачить долю на квітучім рушнику.
Приспів
Похожие новости.
С Днем Рождения, Город
Есть один на свете город, Где меня в жару и в холод, Всё как в детстве радует, И всё ждёт моей любви. Дом, в котором я родился. Порт, в котором жить учился. В синем небе радуга, И
Івано-ФАНКівська
Люблю товари пасти, Товари завертати, Лиш не люблю й до товара Раненько вставати. Коровоньки як мамоньки, Добре мені з вами, Я молоко й попиваю Та й ходжу з вами. Коровоньки як мамоньки, Добре мені з вами, Я молоко й попиваю Та
Quiet Moments
Oh my love the evening light is catching colours in your eyes, Take another glass of wine and bring your body next to mine; Tell me all the things you've done since
Город Обмана
Я ходила по пескам По пустым улицам я бродила Все развалины лежали как после лавины Город уходил тихо на дно тины Эй-я меня не понимают Птицы любви, как вороны низко летают Меня пытают любовью, меня пытают Слёзы
Після Тих Дверей
Спочатку від волі Хочеш взяти все. Не знаєш як бути. Шукаєш ті двері Котрі мають все. Для себе відкрий їх. Приспів: Після тих дверей. Знов! Йди! За собою ти. Йди, йди. Сховавшись від бою Знайдеш лиш біль. Для чого так жити? Для тебе є