Вишивала мама мою долю, одиноку долю нелегку.

Вишивала радістю і болем на яскраво-ніжнім рушнику.

Вишивала рідна, та й не знала - пролетять роки як уві сні

І пошле їй Бог дочку-красуню у кітучім травні, навесні.

Буде травень буйно квітувати і зозуля перша закує,

Прошепоче щиро вдячність мати Богу за народження моє.

Приспів:

Моя матусю, небесними очима ти прямо в душу дивишся мені,

На рушнику квітуєш мов калина, а я співаю тобі мої пісні.

Мої пісні - то мій уклін і сповідь, тобі нетлінне сонечко моє.

Нехай завжди у музиці і в слові, нехай святиться у віках ім’я твоє.

Сплине час у праці і стражданні, запорошить коси сивина

Доні перша, матері остання. Все минає - пам’ять не мина.

І рушник, як память не минає, він в моєму домі на стіні.

Кожен ранок з вишитого раю мама посміхається мені.

Лиш зозуля не кує, не плаче - одинока пташка у вінку...

Як могла ти, мамо, передбачить долю на квітучім рушнику.

Приспів

 

Похожие новости.

Я Хочу Бути

Я хочу бути твоїми очами, Твоїми хмарами і твоїми губами. Я хочу бути зробленим з твоєї крові. Я хочу бути глибоко в тобі. Я хочу бути твоїми думками, Що мають владу над твоїми словами. Я хочу

Мысли-пираньи

Ломаные пальцы, Связанные руки. Мне бы не сорваться, Мне бы увернуться. Запахи опасны. В воздухи повисли. Это не согласны. Просто это - мысли. Это мысли, мысли - пираньи. Это мысли по умолчанью. Это мысли, мысли - пираньи. Это мысли по умолчанию. По

Назустріч

Росте хлоп’я мов кущ малини, підкови

Дорогая Пропажа

Самой нежной любви наступает конец, Бесконечной тоски обрывается пряжа... Что мне делать с тобою, с собой, наконец, Как тебя позабыть, дорогая пропажа? Скоро станешь ты чьей - то любимой женой, Станут мысли спокойней и волосы

Трясовинна Іде

Трясовиной затягують ідеї. І мій народ, вірніше, із народу Зробити ладні так - Щоб в віршарі побачити Енея. Одіти свитку, станцювать гопак. Комусь в утіху, а собі на шкоду, Сховать люстерко і кричать про вроду. Знов з